Ти, Тарасе, сьогодні нас зібрав докупи,
І зійшлися у цій залі Шевченка онуки…
Такими словами розпочався ранок, приурочений духовному батьку, творцю і рятівнику української мови й всієї нації – Великому Кобзарю. Діти відразу ж потрапили у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Адже поезія – це вогник, схожий на полумʼя свічки, що запалює душу. Дівчатка і хлопчики складали Шевченка дяку за його животворне слово, торкнулися серцем до поезії генія. Проникливо, щиро учні читали вірші про мову барвисту, про Кобзаря - людину надзвичайної долі і таланту,що здобув світову славу. Звеличували рідну мову і Великого Тараса у піснях, славили Україну – неньку запальними українськими танцями. Усі були зворушені сценкою, коли діти піднесли Тарасу Шевченку хліб-сіль на вишитому рушнику і запалили свічки Памʼяті Шанували Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори,»незлим, тихим словом». Діти урочисто обіцяли, що залишать у спадок новим поколінням
Могутню Вкраїну, в якій їхня сила,
І геній Шевченка як нації крила.
Наталя Святенюк, педагог – організатор Великозагайцівського НВК
|